Микола Іванович Міхновський
Постать покійного була повним антиподом того, що являють з себе «герої» революцїї — Грушевський, Винниченко, Петлюра, Порш та инші. Розумна, високо освічена, талановита, загартована людина, чоловік, який перш за все ставив добро української нації і відкидав які б то не було компроміси з Москвою, бачив в боротьбі за укр. державність мету, до котрої простував віддаючи всього себе і до кінця свойого життя залишився таким. Не спокусили духа міцного організму покійного: ні голосні фікції сучасних гнобителів, ні продажність своїх-же, ніщо. Микола Іванович залишився таким як був до останнього зітхання, а залишена картка по його смерти остаточно підтвердила хто і що діє зараз на наший батьківщині.
Покійний Микола Іванович Міхновський належав до найвидатніших і передових борців за визволення України з під московського ярма. Працюючи як фаховець — адвокат і криміналіст, був відомий на цілу Україну. До революції М. Міхновський рахувався присяжним адвокатом при Харківському Округовому Суді і провадив в Харькові свою канцелярію. Разом з тим, найбільше часу і уваги присвячує покійний справі національній і не покладаючи рук працює над організацією українського громадянства. В 1902 році закладає разом з иншими нашими товаришами конспіративно «Українську Народню Партію», попереджуючи виданням в 1900 р. брошури «Самостійна Україна». Після перевороту в 1917 р. М. Міхновський кидає гасло повного розриву з Москвою, і на першому військовому з’їзді у Київі виступає з конкретним пляном організації суверенної української держави і кандидує на голову Українського Військового Генерального Комітету, але соціялістичний табор проводить в голови злого генія революції С. Петлюру.
Далі за часів «Центральної Ради», висувано його національними колами на гетьмана України, за що був страшенно переслідуваний соціялістичним урядом Винниченка-Грушевського-Петлюри. За часів Скоропадського висували, знову таки, національні укр. кола на прем’єр міністра, але Скоропадський як русофіл відкинув від себе М. Міхновського. Головну працю поклав покійний над заснуванням «Українського Військового Клюбу імени Павла Полуботка» де і був головою. При відступі Директорських військ, М. Міхновський хорим залишився в Кременчузі і звідтіль перебрався на Кавказ де перебував до останнього часу очікуючи зміни сітуацїі. Зимою цього року повернувся до Київа і тут зобачивши, що діється з українським народом, загинув передчасно.
Постать покійного була повним антиподом того, що являють з себе «герої» революцїї — Грушевський, Винниченко, Петлюра, Порш та инші. Розумна, високо освічена, талановита, загартована людина, чоловік, який перш за все ставив добро української нації і відкидав які б то не було компроміси з Москвою, бачив в боротьбі за укр. державність мету, до котрої простував віддаючи всього себе і до кінця свойого життя залишився таким. Не спокусили духа міцного організму покійного: ні голосні фікції сучасних гнобителів, ні продажність своїх-же, ніщо. Микола Іванович залишився таким як був до останнього зітхання, а залишена картка по його смерти остаточно підтвердила хто і що діє зараз на наший батьківщині.
Пером земля, Тобі, дорогий Товаришу і Сину України!
Твої однодумці — будь певний — достойно продовжуватимуть наше спільне і велике діло!!!
Микола Іванович Міхновський // Дзвін. — 1924. — Ч.56. — 31 трав. — С.1.
Цитується за книгою: Павлюк І., Мартинюк М. Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр. – Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2005
Відгуків: 4
Додати відгук
Цікаво спостерігати в даній статті відношення автора до постаті Петлюри.
Нормальне відношення. Повністю збігається з моїм. Петлюра – нездара.
Водночас багато сучасних “націоналістів” моляться на цього зрадника….
Ну, я не молюся на нього
Багато сучасних “націоналістів”, які моляться на нього, чомусь замовчують факт уступок полякам та зраду галичан.
Я згодний що Петлюра – нездара.
Питання інше, чому РУН зараз на вордпресі? Минула версія була набагато кращою.
До речі от скоро буде запущана Українська соц.мережа – http://www.ukrimperia.com
приєднуйтесь!